Центр социальных проектов будущего

ОПЛАТА НАВЧАННЯ ДЛЯ СОНЯЧНОЇ ОКСАНКИ

ОПЛАТА НАВЧАННЯ ДЛЯ СОНЯЧНОЇ ОКСАНКИ

Сьогодні 18 березня 2020 р. Фонд оплатив навчання на 2 місяці для Мельник Оксани (діагноз — синдром Дауна) на суму 3000 грн. у школі «Перспектива 21.3». Навчання у даній школі відіграє важливу роль для розвитку дитини і її соціалізаціх у суспільство.

Дата народження: 11.05.2003.

Місто: Київ.

Оксанка народилася з Синдромом Дауна 11 травня 2003  року. Крім того вона не могла самостійно дихати, а святкова атмосфера у лікарів призвела до того що балон з киснем досить довго шукали по палатах та род залах. Внаслідок цього до основного діагнозу додалося ураження деяких ділянок головного мозку. У Оксани нестагм обох очей, що заважає їй читати та усвоювати зорову інформацію та порушення вістибюлярного апарату. 

Для батьків Оксани це був справжнісінький шок, адже вони не мали шкідливих звичок, вели здоровий спосіб життя, завжди допомагали тим, кому потрібна допомога, і не могли зрозуміти, за що це випало на їх долю.

Лікарі настоювали на тому, щоб батьки відмовились від дитини, казали — «народите собі ще одну здорову». Від Оксани батьки не відмовились, а з перших днів почали нею займатись. Спочатку це було плавання у ванні та динамічна гімнастика. Пізніше у рік та 9 місяців — дельфінотерапія у Партеніті. Потім щоліта — дельфінотерапія у Севастополі у відкритому морі. В Києві — це заняття з логопедами та дефектологами, іпотерапія. Весь час та гроші були спрямовані на те, щоб покращити стан Оксани. У трирічному віці Оксана ще не могла самостійно ходити та промовляла тільки 2-3 слова.

У семирічному віці Оксана потрапила у проект Перспектива 21/3. Це дуже позитивно вплинуло на розвиток дівчинки. Доброта та професійність всього колективу проекту дало свої результати. Зараз Оксана вміє читати, писати , обслуговувати себе та поводитись дома без будь-яких негативних моментів. Для неї не піти у школу — це як покарання, адже там її друзі та улюблені вчителі та ще постійна зайнятість. Їй не потрібні канікули, вона завжди готова ходити до школи. 

З 2013 року Оксана почала займатися плаванням та роликами. Вона приймала участь у Спеціальній Олімпіаді у Львові. Зайняла 2 та 3 місце кролем та на спині. На даний час Оксана займається плаванням у тренерки, яка сама запропонувала свої послуги дітям з Синдромом Дауна займатися з неї по вихідних днях за чисто символічні кошти (щоб можна було орендувати доріжки) для тренера це не заробіток , а поклик душі, і ми за це дуже вдячні.

У 2014 році у Оксани народилась сестричка Софія. 

Та в грудні 2015 ще одне випробування — у мами Оксани Марини виявили злоякісну пухлину у молочній залозі… почалося лікування хіміотерапією. У листопаді 2017 року помирає мама Оксани. Це ще один шок для всіх, хто її знав, адже людина жила, більше переживаючи за інших, ніж за себе… І знову питання: за що? 

«Після смерті дружини життя виглядає як один безкінечний конвеєр. З ранку накормити та зібрати дітей до школи та в садочок. У Оксани не переносимість глютену, тому я кладу їй їжу без глютену на заміну шкільної. Мій брат допомагає вже третій рік завезти Оксану до школи і привезти додому. Теща заводить Софію у садочок. Я вже о 8:00 маю бути на роботі. Увечері я забираю Софію з садочку, перетинаюсь із братом та забираю Оксану (щоб брату менше стояти у заторах якби він завозив Оксану до дому) та ідемо за продуктами. Потім дома приготувати їжу , деколи прання та прасування. На вихідних у доньок басейн у різний час в різних басейнах, потім ввечері готування їжі вже на тиждень.» — ділиться з нами батько Микола.

Батько приділяє увесь свій час і зусилля для дітей і сподівається на те, що життя зміниться і він зможе втілити більше дитячих бажань та мрій.