ДОПОМОГА ДЛЯ ДИТЯЧИХ БУДИНКІВ СІМЕЙНОГО ТИПУ АРТЕМЕНКО МАРИНИ ТА МАЦИЦЬКОЇ ОЛЕНИ НА СУМУ 25.436 ГРН.
На минулому тижня ми надали допомогу для двох дитячих будинків сімейного типу на загальну суму 25.436 грн. А саме:
Для ДБСТ Артеменко Марини була закуплена душова кабіна вартістю 15.459 грн..
– 7 дітей, с. Рівне Кіровоградської обл.
Історія ДБСТ (від імені Артеменко Марини)
Ми з чоловіком мріяли про діток, яким могли б подарувати любов, та передати родинні цінності і дати гарну освіту. Так, у 2010 році у нас зʼявились дві дитини – братик і сестричка, ми стали для них прийомними батьками. На той час у нас уже була своя рідна донька Богдана.
Через 5 років нам запропонували взяти ще 5 обездолених діток. Зваживши наші можливості, ми забрали їх до себе. І з того часу стали дитячим будинком сімейного типу. Двоє старших діток вийшли з ДБСТ і натомість нам запропонували взяти двох інших.
Наразі ми виховуємо 7 дітей, включно з нашої старшою рідною донькою, яка має інвалідність, і знаходиться під постійним наглядом.
Всі наші дітки люблять малювати, співати, танцювати і грати в ігри.
Для ДБСТ Мацицької Олени була закуплена морозильна скриня вартістю 9.977 грн..
– 8 дітей, с. Мачухи Полтавської обл.

Історія ДБСТ (від імені Мацицької Олени)
У 2015 році я отримала пропозицію від Центру соціальних служб для сімʼї, дітей та молоді створити та очолити дитячий будинок сімейного типу. На той час я уже 20 років працювала заступником директора з виховної роботи школи-інтернату для дітей-сиріт. Я погодилась, і ми прийняли у сімʼю 5 діток. З кожним роком наша родина збільшувалась, і на сьогоднішній день у нашому будинку проживає 11 дітей — 4 хлопців та 7 дівчат.
Кожна дитина особлива, з своєю життєвою історією, зі своїм болем, своїм досвідом. Кожному хочеться приділити увагу, дати тепло, допомогти, навчити, виховати, зробити так, щоб вони мали краще життя. Всі разом – ми рідні люди, брати сестри та мама Лена. Коли ми всі разом, то нам не сумно, ми любимо активно проводити дозвілля, займатися спортом, подорожувати, святкувати дні народження та свята у родинному колі.
З 24 лютого 2022 року, наше життя, як і більшості українців розділилося на до та після. Ми залишилися в Україні. Перші дні війни нам допомагали пережити згуртованість, дружелюбність, підтримка, любов одне до одного. Але стрес залишився у кожної дитини, найменші Анастасія і Софія і зараз бояться коли звучить повітряна тривога, та шукають захисту біля мами.
Допомога надана у рамках програми “Допомога дитячим будинкам сімейного типу”.