ДОПОМОГА ДИТЯЧИМ БУДИНКАМ СІМЕЙНОГО ТИПУ САВЧУК ТА ПЕТРУШЕНКО (36.713 ГРН.)

На минулому тижні ми передали допомогу дитячим будинкам сімейного типу Савчук Олени та Петрушенко Світлани на загальну суму 36.713 грн.

Для ДБСТ Савчук Олени була передана побутова техніка вартістю 16.713 грн., а саме: душова кабіна та газова плита.

У родині виховується 7 дітей  віком 6 до 18 років (з них 6 – приймомні)

Проживають у Львівська обл., смт Магерів (переселенці з Херсонська обл., м. Олешки)

Історія цієї родини починається з моменту, коли Олена з чоловіком на прохання своєї рідної доньки мати ще сестричку взяли на виховання трьох дітей – Настю, Славу та Аню.

“Діти відразу стали нам дуже дорогими. Ми з чоловіком – вчителі, досвід роботи з дітьми допомагав у налагодженні стосунків“, – розповідає Олена.

У 2019 році родина почала жити у власному будинку, місця було багато, а тому вирішили прийняти  в сім’ю ще трьох дітей, і тоді вже був створений дитячий будинок сімейного типу. Все було чудово, у кожного в сімʼї було багато планів і мрій на майбутнє, але настав лютий 2022 року і приніс війну…

Родина прожила 1,5 місяці в окупації і прийняли рішення виїхати. “Зараз проживаємо у Львівській області,  але живе надія на повернення.
Менші діти пішли до місцевої школи. Старші студенти вчаться онлайн. В будинку, де зараз  перебуваємо, немає зручностей до яких звикли наші діти. Але після сидіння у підвалі, без світла та в окупації, нам тут спокійно“, – ділиться мама-вихователька.

“Намагаємося створювати умови, в будинок завели воду та облаштували кухню, мріємо придбати душову кабіну та санвузол“.

Діти мріють повернутися додому,  до своєї школи, громади, до будинку з власними кімнатами.

Для ДБСТ Петрушенко Світлани була передана сушильна машина вартістю 20.000 грн. 

У родині виховується 6 дітей віком від 14 до 19 років.

Проживають у м. Борислав, Львівська обл. (переселенці із м. Оріхів, Запорізька обл.).

Історія ДБСТ (від імені матері-виховательки Світлани)

Наше ДБСТ було створено в 2009 році. Мій син, якому було 4 роки, прийшовши з дитячого садка попросив, щоб ще було два братики та три сестрички, для того щоб було з ким гратися, так і створився наш дитячий будинок. І так в нашій сім’ї з’явилося 14 дітей. Старші діти закінчили університет, вийшли з сім’ї, але ми спілкуємося.

Станом на зараз, на вихованні шестеро дітей які вчаться в коледжі та школі.

Коли почалася війна ми були вимушені переселитися далі від боєвих дій, зараз наше місто розташоване на лінії вогню, ми з дітьми мріємо повернутися додому.  

Труднощі, з якими ми стикаємося зараз, це постійне обмеження в побутових потребах для комфортного життя.

Мої дітки люблять малювати, вʼязати, вчать мови. Карина любить читати та мріє про iPad,  щоб займатися дизайном; Ірина мріє про спортивний велосипед; Варвара мріє про свій власний планшет; Христина і Мар’яна мріють про свою власну кімнату; Юра мріє про комп’ютерне крісло.