ПІДТРИМКА 4 ДИТЯЧИХ БУДИНКІВ СІМЕЙНОГО ТИПУ (107.042 ГРН.)

В рамках проєкту підтримки дитячих будинків сімейного типу ми закупили та передали критично важливу допомогу чотирьом родинам, які в виховують 31 дитину, на суму 107.042 грн.. Всі родини є переселенцями з Херсону та Херсонської області та вимушено покинули свої домівки через військову агресію рф.

Дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ) — окрема родина, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи і бере на виховання та спільне проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Іншими словами – це велика прийомна родина.

Що саме ми купили?

– Для ДБСТ Сабітової Ганни (7 дітей) була передана зарядна станція вартістю 23.000 грн.
– Для ДБСТ Пластун Олени (7 дітей) був переданий генератор потужністю 5,5 кВТ, вартість 36.000 грн.
– Для ДБСТ Родних Наталі (10 дітей) була передана зарядна станція вартістю 23.000 грн.
– Для ДБСТ Авраменко Тетяни (7 дітей) було передано твердопаливний котел та побутові товари на суму 25.042 грн.

Дані матеріали допоможуть родинам у випадку блекаутів та інших кризових ситуаціях.

Ми щиро вдячні нашим партнерам Global Giving та особливо події Giving Thursday за можливість реалізації цього проєкту!

Далі ви можете ознайомитись з історіями створення дитячих будинків сімейного типу, і дізнатисб більше про проєкт, який підтримати можна тут.

ДБСТ Сабітової Ганни

Ця історія розпочалась тоді, коли подружжя Сабітових вирішили подарувати сім’ю дітям, які позбавлені батьківського піклування. Ганна та її чоловік мали свого сина та вирішили взяти під опіку ще одного хлопчика.
Хлопці виросли, і подружжя вирішили взяти під опіку ще й дівчинку. Згодом, рішення про прийом дівчинки привело до змін у їхньому житті. Дівчинка мала двох братів, тож сім’я вирішила прийняти всіх трьох. Та це був не кінець.
Ганна та її чоловік Микола дізнались про дівчаток з нелегкою долею. Їхня мати померла, а вони були переселенками з Криму та не мали документів. Ніхто не хотів їх брати. Сім’я Сабітових не мала статусу ДБСТ, вони були лише прийомною родиною. Однак, вже через тиждень дівчатка почали називати Ганну “мамою”, і вона не змогла їх віддати. Так і народився статус дитячого будинку сімейного типу.
Зараз в цій надзвичайно великій і дружній родині разом виховується семеро дітей. Сабітови не просто створили сім’ю для цих дітей, вони дали їм безпеку, турботу і найголовніше – любов.

ДБСТ Пластун Олени

Олена Пластун, мама-вихователька ДБСТ, згадує, як у 2008 році її сім’я прийняла рішення взяти дитину в прийомну родину, щоб дати їй любов, увагу та родинний затишок. На той час їхнім синочкам було 14 та 3 років.
З часом в їхній сім’ї виникло бажання дати дітям ще більше своєї любові та підтримки. У 2012 році вони створили дитячий будинок сімейного типу. Зараз у цій великій родині проживає шість дітей, які були позбавлені батьківського піклування.
Родина складається з талановитих та мрійливих дітей:
Анастасія мріє стати ветеринаром, має талант у малюванні та вміє готувати смачні страви; Олексій, любить грати у футбол, завжди приймає активну участь у різних заходах; Максим, мріє стати агрономом, грає у футбол та любить доглядати за домашніми тваринами; Світлана активно приймає участь в різних заходах; Софія любить малювати; Ангеліна теж виявляє свій талант у малюванні та поробок з пластиліном; Роман – студент, який успішно займається спортом та має досягнення.
Через війну, сім’я Пластун вирішила покинути свій рідний дім в Херсонській області, щоб забезпечити своїм дітям безпеку та щасливе майбутнє.

ДБСТ Родних Наталі

Місто Берислав розташоване на березі Дніпра, а будинок сімʼї Родних знаходився на відстані 200 метрів від берега річки. “Зважаючи на розташування нашого будинку – гарний краєвид та велике подвір’я із садом – ми з чоловіком прийняли рішення взяти діток, позбавлених батьківського піклування в свою родину, так як наші біологічні діти підросли, вони також підтримали нас в такому рішенні.” – розповідає Наталя. “Відчувши на власному прикладі, як важливо мати батьків – адже чоловік виріс без батька, а я без матері – ми без будь-яких сумнівів, впевнені в своїх силах, звернулись до соціальної служби у справах дітей. Так, у 2020 році ми створили ДБСТ, та прийняли в родину восьмеро діток.”
Бойко Едуард, 19 років, навчається за спеціальністю газо-електрозварювальник, захоплюється риболовлею, є хазяйновитим та працелюбним хлопцем.
Приходько Тетяна, 18 років, навчається в медичному закладі освіти, та захоплюється медициною, любить готувати.
Приходько Василь, 16 років, навчається в 10-му класі, гарно малює, отримував перші місця в змаганнях по малюванню в Білоцерківському р-ні.
Приходько Катерина, 14 років, вчиться в 9-му класі, також любить малювати, відвідує гуртки по танцям, футболу та співам.
Приходько Валентина, 12 років, навчається в 7-му класі, гарно малює та захоплюється футболом, приймає участь у змагань місцевого рівня.
Бойко Ніна, 16 років, навчається в 10-му класі, дуже хазяйновита дівчинка, плете бісером та вишиває хрестиком.
Бойко Вікторія, 14 років, навчається в 8-му класі, цікавиться малюванням, ліпкою з пластиліну.
Коровай Владсилав, 10 років, навчається в 5-му класі, займається футболом, полюбляє поїздки на велосипеді, вишиває хрестиком, його роботи були на шкільній виставці.
Краєвський Денис, 9 років, навчається в 4-му класі, став частиною нашої родини нещодавно, любить музику, активні ігри.
В умовах війни, за підтримки соціальних служб, благодійних фондів, викладачів діти мають можливість повноцінного розвитку і забезпечені всім необхідним.

ДБСТ Авраменко Тетяни

Історія родини починається у 2012 році з рішення Тетяни та її чоловіка про утворення прийомної сімʼї, їхньому рідному синові на той час було 20 років. Подружжя не могло мати власних дітей, тому вирішили подарувати любов та турботу іншим дітям. З часом дітей ставало все більше і з прийомної сімʼї вони стали дитячим будинком сімейного типу. На сьогоднішній день Тетяна виховує 7 діток віком від 5 до 17 років.
Діти в цій родині – активні та веселі. Вони навчаються у різних класах, але разом проводять дозвілля: грають, малюють, читають та катаються на велосипедах.
Сімʼя пройшла і дуже важкі часи, коли дев’ять місяців довелось перебувати в окупації рф у рідному місті Берислав (Херсонська обл.), Тетяна з родиною змушена була приховуватися в підвалах та дбати про безпеку дітей. Коли зʼявилась можливість виїхат – перебрались в Кривий Ріг. Не зважаючи на складнощі з орендою житла та відсутністю основних речей, сім’я Авраменко робить все можливе, щоб діти почували себе щасливими та захищеними.