Катерина Загородня, керівниця Центру фізичної та реабілітаційної медицини в Івано-Франківську, розповідає про щоденні виклики, з якими стикаються лікарі.
Війна змінила все
Так, воєнні дії вносять страшні корективи в життя, і робота лікарень сьогодні також спрямовується не на лікування побутових травм, а на усунення наслідків жахливих поранень уламками ракет та дії ударної хвилі.
Обласна клінічна лікарня міста Івано-Франківська здатна приймати одночасно до 800 осіб. Заклад має 36 відділень, 22 з яких — хірургічні.
Лікарня приймає евакуйованих людей. Тут вони отримують необхідну допомогу й згодом проходять реабілітацію в Центрі, яким завідує Катерина Олегівна, в минулому — лікар-гастроентеролог, сьогодні — лікар фізичної та реабілітаційної медицини, що разом із колегами повертає пораненим майбутнє.
Наразі робота в Центрі реабілітації ведеться одночасно зі 140 пацієнтами. Частина з них перебуває тут постійно, 25 приходять на амбулаторну реабілітацію.
З ними працює мультидисциплінарна команда з 55 фахівців з реабілітації які щоденно приділяють кожному пацієнту не менше години.
Потік пацієнтів із початком війни не лише збільшився, але й значно змінився, — помічає лікар Катерина Олегівна. Якщо в минулому робота фахівців здебільшого була спрямована на відновлення постінсультних пацієнтів і лише невелика частина мала травми кінцівок, то зараз 75% постраждалих мають серйозні ураження травматологічно-ортопедичного напрямку.
Травми такого характеру — це пошкоджені нерви, акубаротравми і по кілька переломів (у тому числі й неконсолідовані) одночасно — і все це в однієї людини. Іноді пошкоджень так багато й вони настільки серйозні, що медикам складно вирішити, яке з них усувати першим.
Розвиток через обмін досвідом
Фахівця із реабілітації в Україні сміливо можна назвати першопрохідцем, адже ця наука в нашій державі поки що дуже молода. Тож навчання спеціалісти здебільшого проходять за кордоном, а повернувшись, обов’язково діляться знаннями один з одним та колегами з інших закладів.
Будучи однією з найбільших українських команд, колектив Івано-Франківського Центру продовжує зростати й за рік збільшився ще на 10 працівників. Кожен із фахівців за минулі два роки хоча б раз пройшов стажування за кордоном — у Німеччині, Італії, Данії, Норвегії, Іспанії, США.
Команди фахівців з реабілітації із різних областей України активно спілкуються між собою, передаючи одне одному отриманий досвід. Тож якщо виходити з загальноприйнятої думки, що знання — це скарб, то колегіальність — спосіб примножити капітал. Взаємна підтримка між спеціалістами особливо потрібна там, де прийняття рішень неможливе за звичними сценаріями. Коли майже щодня доводиться досягати нового, стикатися з труднощами, яких раніше не було, — досвід колег стає безцінним.
Співпраця Центру фізичної та реабілітаційної медицини в Івано-Франківську та Благодійного фонду “Центр соціальних проектів майбутнього”
Реабілітаційний центр в Івано-Франківську отримав підтримку, й робота в ньому вийшла на новий рівень. Зокрема, реабілітаційному центру був наданий новий електронейроміограф — апарат, за допомогою якого діагностика пошкоджень нервів і тканин стає більш точною та швидкою. Заклад мав один такий апарат, але його не вистачало і обстеження доводилося чекати по два тижні. Два тижні цінного часу витрачалися на очікування, а за цей час міг бути готовий новий ортез або проведена серйозна реабілітаційна робота.
В очікуванні обстеження робота з пацієнтом теж ведеться, але часто вона не приносить потрібного результату, бо лікарі не в змозі визначити, в якому напрямі рухатися — чи то відновлювати чутливість і функції кінцівки, чи виготовляти ортез.
Чого саме потребує пацієнт — допомагає виявити електронейроміограф. Якщо нерв збережений, то призначаються реабілітаційні заходи, і з цим краще не зволікати.
Якщо ушкодження нерву повне, то мова вже йде не про відновлення, а про адаптацію людини до життя з подібною травмою. Для неї виготовляється ортез, робота протікає в іншому напрямку.
В будь-якому випадку допомога починається з обстеження нейроміографом й визначення ступеню пошкодження нервів та волокон тканин.
Коли час працює проти нас
Хоча прийнято вважати, що час лікує, це не так. Лікують лікарі, а якісне обладнання допомагає зберегти час.
Катерина Олегівна пригадує випадок, коли в очікуванні черги на нейроміограф з пацієнтом цілий місяць працювали на відновлення, але змін не відбувалося. Довгоочікуване обстеження показало повне ушкодження нерву, й після отримання ортезу чоловік досить скоро почав пересуватися самостійно.
Відсутність вчасного обстеження збільшило тривалість реабілітації й призвела до проведення процедур, які виявилися непотрібними. Є й психологічний бік проблеми: помилкові сподівання та відсутність прогресу сильно погіршують емоційний стан пацієнтів, підривають їхню віру у лікування.
Ось чому працівники реабілітаційного центру так вдячні Фонду за надання електронейроміографу та розхідних матеріалів до нього.
В минулому Катерина Олегівна з колегами зверталися з цим проханням до кількох організацій, та, на жаль, отримала відмову. Адже це специфічний прилад, і на фоні проблем, пов’язаних із бойовими діями, може виглядати менш важливим, ніж інше медичне обладнання. Але насправді його важливість важко переоцінити.
Сьогодні завдяки Фонду Центр соціальних проектів майбутнього спеціалісти опановують роботу з цим апаратом, і це не лише лікарі ФРМ, але й ерготерапевти й фізичні терапевти. Адже в цьому й полягає суть роботи мультидисциплінарної команди — дати змогу кожному спеціалісту побачити результат проведеної роботи, оцінити зміни. І це можливо з нейроміографом.
Придбання апарату стало майже завершальним кроком у забезпеченні Центру обладнанням, і тепер перед командою постала наступна ціль — розширити та підвищити кваліфікаційні навички через навчання.
МРТ – одна відповідь на багато питань
Ще одна велика потреба закладу — апарат МРТ. Він допомагає проводити комплексне обстеження нервів, м’язів та скелета, і таким чином один сеанс замінює одразу обстеження УЗД, рентген та електронейроміограф.
Пацієнти, що мають одночасно ушкодження м’язів, по кілька переломів та черепно-мозкову травму — сьогодні не виняток, а страшна реальність. І магнітно резонансний томограф дозволяє оцінити стан постраждалого за допомогою одного обстеження.
Як томографія руки допомогла ходити
Апарат комп’ютерної томографії лікарні надала держава, і він теж є цінним знаряддям у роботі Центру. Іноді додаткове обстеження може повністю змінити життя людини, як-от сталося з одним із пацієнтів.
Цивільний чоловік був направлений на реабілітацію після перелому тазу й проблемами з легенями.
Лікування тривало вже півтора місяці, а пацієнт продовжував скаржитися на біль у руці, що заважало користуватися милицями і пересуватися. Проведення КТ виявило перелом, пошкоджений м’яз і нерв. Тож після шести тижнів реабілітації довелося накладати гіпс на руку. Якби це ушкодження виявили раніше, то за місяць чоловік уже міг би пересуватися на милицях, і реабілітація просувалася б значно швидше.
Травми, отримані не лише на війні
Здебільшого пацієнти, що потрапляють на реабілітацію до Центру, мають мінно-вибухові травми обширного характеру. Одна й та сама людина може мати черепно-мозкову травму, ушкодження чи ампутацію кінцівки, ушкоджений периферичний нерв чи розрив м’яза, можливі переломи. В середньому на одного пацієнта приходиться три або чотири серйозних травми. Потік звернень з інсультного відділення, розташованого в лікарні, теж чималий. Вік пацієнтів з початком повномасштабної війни помітно знизився, хвороба все частіше вражає молодих людей.
Причиною частих випадків інсультів у значній мірі послужила війна — вважають лікарі. Високий рівень тривалого стресу не проходить безслідно. Нерідко через великий потік поранених, що потребують медичної допомоги, інші люди не мають можливості вчасно потрапити на огляд до лікарів, і це призводить до трагедії.
Все частіше спостерігаються випадки інсультів у людей, молодших за 60 років, а відсоток постінсультної реабілітації в Україні дуже низький.
В Центрі таким пацієнтам надається максимально можлива допомога.
Хто в команді зцілює самих лікарів
Емоційний стан, як пацієнтів, так і лікарів, дуже важливий у процесі реабілітації. Тому почесне місце в мультидисциплінарній команді займає психолог.
Працювати з людьми, що втратили не лише здоров’я, але й житло, й навіть сім’ї, дуже важко психологічно.
Ми не працюємо один на один, ми працюємо командою
Спеціалісти разом приймають рішення, разом розділяють із пацієнтом його біль, разом радіють його досягненням. Психолог працює з членами команди, його кличуть також до кожного пацієнта, всі наради щодо подальших дій у реабілітації проходять за присутності цього спеціаліста. “Ментальне здоров’я виходить на перший план,” — відмічає Катерина Олегівна. Адже внутрішній стан людини — його джерело мотивації, від нього залежить ефективність реабілітації.
Наразі в лікарні працюють чотири психологи, й найбільше часу вони проводять саме тут, у Центрі реабілітації. Бо тут їх допомоги потребують дужче, ніж будь-де.
Розповіді, що вражають
Здавалося б, реабілітаційний заклад — не поле бою, життя тут мало б протікати розмірено й ритмічно, але це лише уявна тиша. Скільки пацієнтів зустрічають тут лікарі, стільки й історій залишаються назавжди в їхній пам’яті — щемливих, незвичайних, зворушливих.
Одну таку історію нам розповіла Катерина Олегівна.
До Центру одного разу звернувся колега, фізичний терапевт, що працює в іншому районному місті. Він був у відчаї: його брат отримав жахливі травми — ампутацію трьох кінцівок.
“Це сталося 20 хвилин тому,” — повідомив чоловік. Перше, що він зробив, зателефонував до Центру, щоб заручитися підтримкою команди.
Зараз його брат проходить тут реабілітацію. Пацієнт у доброму психологічному стані, він вмотивований і фахівці впевнені, що з ним усе буде гаразд. Але довіра, яку виявив колега, насамперед подзвонивши в Центр, схвилювала співробітників до глибини душі.
З пораненим працює мультидисциплінарна команда, до якої входить і фізичний терапевт, але це не брат пораненого. Брат приіжджає просто в гості, бо працювати з членами своєї родини — погана ідея, каже Катерина Олегівна. Занадто багато емоцій шкодять результату.
З ким лікарю працювати важче? — таке питання ми поставили працівникам Центру. Мабуть, якби тут приймали дітей, то відповідь була б очевидною — маленьких пацієнтів лікувати важче й психологічно складніше.
Але до цієї лікарні дітлахів не приймають, а більш складні випадки виникають частіше із цивільними пацієнтами, ніж із військовими.
Жінка, яка потрапила до Центру, вижила під час обстрілів, коли сім’я виїжджала з зони бойових дій. Її племіннику це не вдалося — він загинув у неї на очах, залишивши сиротами маленьких дітей, які залишилися під її опікою.
Пацієнтка отримала травми спини й потерпала від сильного болю. В Центрі з нею була проведена велика робота, комплекс обстежень та курс реабілітації. Жінка була дуже вдячна за допомогу, вона старанно співпрацювала, й результат виявився блискучий.
А по закінченні реабілітації на лікарів чекав сюрприз — кілька великих коробок з домашніми пиріжками від вдячної пацієнтки.
Зберегти життя, повернути до життя
Виявляється, це різні речі. Людина після поранення, якій вже не загрожує смерть, має витримати чимало випробувань, щоб насправді повернутися до життя.
Основна частина пацієнтів, що пройшли реабілітацію, не мають змоги відновити звичний ритм життя й змушені адаптуватися до нових умов. Зокрема це люди зі спинно-мозковими травмами, ампутованими кінцівками.
Проблема складається в тому, що не лише їм самим важко — суспільство не готове прийняти цих людей. Тож реабілітаційна робота проводиться в обох напрямах, і починається вона ще в стінах закладу. Пацієнти, що вже виписалися, приходять підтримати інших з такими самими ураженнями, як у них, поділитися своїм досвідом.
Це звучить дивно, але стиль спілкування оточуючих з ветераном може завдати болю, навіть якщо він продиктований найкращими намірами.
Люди й не здогадуються, що спроби допомогти, коли їх про це не прохали, ображають. Людина залишається особистістю навіть втративши кінцівки, і вона здатна попросити допомоги сама, якщо виникне така необхідність. Недоречний прояв уваги та жалю завдає шкоди більшої, ніж байдужість.
Величезною проблемою залишається й створення робочих місць для людей з інвалідністю. Велика частина роботодавців не готова прийняти їх на роботу, вважаючи, що для цього потрібно створювати численні спеціальні умови, але насправді це не так. Ці люди можуть набагато більше, ніж здається. Яскравим прикладом є захисник з ампутованою нижньою кінцівкою, у минулому пацієнт Центру, що зараз працює в обласній раді. Він має відповідальну посаду по роботі з ветеранами в Івано-Франківській області й саме працює над питанням інтеграції й адаптації їх у суспільство.
Тож ми не готуємо ветерана, ми готуємо суспільство, щоб воно його сприйняло — каже лікар Катерина Олегівна Загородня.
В області сьогодні також розглядається можливість перепрофілювання колишніх пацієнтів, надання їм змоги опанувати нову професію, отримавши фахову освіту. Серед можливих спеціальностей є навіть такі як юрист та майстер масажу. По закінченні навчання ветерани зможуть працювати в Центрі реабілітації, адже вони як ніхто інший можуть зрозуміти й знайти підхід до пацієнтів.
Саме захисникам, що отримали поранення на полі бою, найтяжче адаптуватися. Серед цивільних пацієнтів частина повернення до звичайного життя складає 70%, серед військових це число значно нижче. Не останню роль відіграє й тяжкість поранень, адже на фронті вони численніші й складніші. Тож серед ветеранів багато пацієнтів, що потребують догляду й допомоги близьких.
Майбутнє Центру
Працівники Центру реабілітаційної медицини в Івано-Франківську мають унікальний досвід і плани на майбутнє. Досягнення команди були б неможливі без підтримки з боку Фонду й інших волонтерських об’єднань. Без допомоги неможливе й підкорення нових вершин, а їх чимало: подальше навчання команди, розширення масштабів соціальної роботи з ветеранами, технічне обслуговування обладнання й опанування його різними фахівцями.
Наші ветерани повертаються з зони бойових дій й потребують допомоги тут, у містах, що збереглися завдяки їм. І підтримати їх — це вже задача для нас, цивільних людей. Бо у кожного свій фронт.
Цього року Фондом було передано 2 апарати для Центру фізичної та реабілітаційної медицини в Івано-Франківську, а саме Комплекс електронейроміографічний комп’ютерний “M-TEST ONE” та Багатофункціональний стіл для розробки дрібної моторики рук Manualex M12 на загальну суму 911 500 грн.
