Нещодавнє скорочення фінансової допомоги США Україні створює серйозні виклики для гуманітарних та відновлювальних зусиль країни. Американська підтримка була ключовою у спротиві російській агресії та відбудові громад. Зміни в зовнішній політиці США вже мають відчутні наслідки та ставлять під загрозу критично важливі програми, на які щодня покладаються мільйони українців.
Медіа здебільшого зосереджують увагу на військовій допомозі, але не менш важливими є гуманітарні та відновлювальні ініціативи. Скорочення фінансування впливає на діяльність численних неурядових організацій, багато з яких працюють на місцях від початку повномасштабного вторгнення. Вони забезпечують продуктові бокси для прифронтових міст, реалізують масштабні проєкти з відновлення інфраструктури, організовують евакуацію, надають медичну та психологічну допомогу, відбудовують житло для переміщених родин. І значна частина цієї роботи була можливою завдяки фінансуванню США.
Тепер ця життєво необхідна підтримка зникає, залишаючи численні організації перед загрозою згортання діяльності.
Масштаб проблеми
З початку повномасштабного вторгнення лише USAID спрямувало понад 7,6 мільярда доларів на гуманітарні та розвиткові ініціативи в Україні. Додатково США надали ще 30 мільярдів доларів прямої бюджетної допомоги Україні.
Станом на кінець 2024 року в Україні діяли 39 активних програм USAID із загальним бюджетом 4,28 мільярда доларів. Лише у 2024 році вони спрямували 6,05 мільярда доларів допомоги, з яких 3,9 мільярда – на пряму бюджетну підтримку. Найбільші суми були спрямовані на економічне відновлення (1,05 млрд), гуманітарну допомогу (580 млн) та захист прав людини (340 млн).
Однак після припинення чи скорочення фінансування наслідки стали відчутними одразу. Десятки благодійних і гуманітарних організацій, включаючи місцеві НУО, змушені скорочувати або закривати програми. Звільнення персоналу, закриття проєктів і скорочення діяльності означають, що десятки тисяч українців втрачають доступ до медичної допомоги, освіти та психологічної підтримки. Організації, які надавали допомогу родинам із дітьми, людям з інвалідністю та тим, хто потребує термінового лікування, не можуть зараз продовжувати роботу в попередніх обсягах.
Реальність на місцях
Для багатьох організацій ситуація стала катастрофічною. Буквально за одну ніч вони втратили можливість допомагати тим, хто цього потребує найбільше.
Уявіть матір, яка втекла із зони бойових дій і покладалася на гуманітарну допомогу, щоб прогодувати дітей, але тепер дізнається, що центр роздачі продуктів закрився. Уявіть пораненого ветерана, який потребує реабілітації, але стикається з безстроковими затримками через брак фінансування. Або тисячі переміщених осіб у тимчасових притулках, які не знають, що чекає їх завтра, бо відновлення житла припинилося.
Зупинилися й програми психологічної підтримки. Жінка, яка втратила чоловіка на фронті, більше не має змоги відвідувати групу терапії, де вона вперше за довгий час почала говорити про свій біль. Діти, які намагалися адаптуватися до нового життя після евакуації, більше не мають доступу до занять, що допомагали їм повернути відчуття безпеки й стабільності. А ті, хто почав вчитися новій професії в межах програм ресоціалізації, змушені перервати навчання через брак фінансування.
Є громади, де перестали працювати мобільні бригади — це ті, хто виїжджав до віддалених сіл з ліками, їжею, психологічною підтримкою. Тепер цим людям залишається покладатися лише на себе.
Це – реальність в Україні сьогодні. Робота благодійних фондів, волонтерських груп та гуманітарних організацій – не просто додаткова підтримка. Часто це єдина допомога, яка залишається у людей.
Вплив скорочення допомоги на нашу організацію
Попри те, що наша організація не отримувала прямого фінансування від USAID або інших державних фондів США, призупинення цієї допомоги суттєво вплинуло на нашу діяльність.
Скорочення американської підтримки вдарило по всьому благодійному сектору, включно з нашими партнерами, які співпрацювали з американськими донорами. Багато з них опинилися у складній ситуації, що, своєю чергою, ускладнило реалізацію наших спільних проєктів. Ініціативи, які ще вчора мали стабільне фінансування, сьогодні залишилися з мінімальними або взагалі без ресурсів.
Додатковий виклик для нас — різке зростання кількості людей, які потребують допомоги. Ті, хто раніше отримував підтримку від інших організацій, тепер звертаються до нас. Однак наші ресурси обмежені, і забезпечити зростаючий попит на підтримку стає дедалі складніше.
Загалом скорочення американського фінансування створює ефект доміно. Деякі міжнародні донори тимчасово призупинили свої програми, інші переглядають пріоритети й перенаправляють кошти в інші регіони або сфери. Це призводить до затримок, зменшення обсягів допомоги та уповільнення роботи всього громадського сектору. Наша організація, навіть маючи сталу модель розвитку й диверсифікований фандрейзинг, відчуває ці труднощі. Стало складніше планувати проєкти, передбачати обсяги допомоги та забезпечувати сталість підтримки вразливих груп.
Наслідки скорочення американської допомоги відчутні також на прикладі медичних закладів, з якими ми співпрацюємо. Деякі лікарні повідомляють про зупинку програм із забезпечення обладнанням, на яке вони розраховували для роботи. Нові апарати зараз не постачаються. Закриття міжнародних програм навчання для лікарів уповільнює впровадження сучасних методик лікування й реабілітації. Особливо критичною є ситуація з програмами забезпечення пацієнтів допоміжними засобами реабілітації – ортезами, протезами, візками. Якщо раніше пацієнт міг отримати необхідний засіб упродовж трьох днів, то зараз цей термін може розтягнутися до трьох місяців.
За останні десять років благодійний сектор в Україні демонстрував стабільне зростання. Завдяки розвитку цієї сфери ми не лише оперативно реагували на екстрені виклики, а й сприяли формуванню культури взаємодопомоги та соціальної відповідальності. Послаблення сектора загрожує уповільнити цей процес, позбавити суспільство необхідних ресурсів для розвитку й залишити без підтримки тих, хто найбільше її потребує.
Реакція благодійного сектору та донорської спільноти
У ситуації, що склалася громадські та благодійні організації об’єднують зусилля, шукають нові джерела підтримки та формати співпраці. Частина донорських організацій переглядає свої підходи, фокусуючись на точковій, але більш довгостроковій підтримці, а також на допомозі проєктам, які забезпечують системні зміни.
Попри складнощі, багато партнерів та донорів залишаються відданими Україні та шукають способи продовжувати допомогу, навіть за умов обмежених ресурсів.
Для благодійних організацій це період адаптації та пошуку нових рішень. Однак потреби людей зростають швидше, ніж можливості реагувати на них. Часу на роздуми немає — необхідно вже зараз створювати сталі механізми фінансування, формувати нові партнерства та шукати альтернативні моделі підтримки. Тільки так можна зберегти необхідний рівень допомоги та не допустити згортання важливих програм.
Чому важливо продовжувати міжнародну підтримку України
Загалом це питання не тільки матеріальних ресурсів. Йдеться про збереження простору для розвитку громадянського суспільства, підтримку демократичних процесів, захист прав людини. Благодійні та гуманітарні організації є однією з основ цієї системи. І коли вони не можуть виконувати свою роботу, послаблюється й сама основа демократичного суспільства.
Україні зараз надзвичайно потрібна стабільна підтримка партнерів, адже війна триває, а гуманітарні виклики стають усе складнішими. Кожен день допомоги має велике значення, і тим, хто продовжує підтримувати Україну, ми висловлюємо щиру вдячність. Однак ця підтримка необхідна й надалі, адже сьогодні вона не лише рятує життя, а й зміцнює фундамент для майбутнього.
